Всесвітній день боротьби з дитячею працею
12 червня під егідою ООН , починаючи з 2002 року, відзначається Всесвітній день боротьби з дитячою працею(World Day Against Child Labour),(далі – День), встановлений Міжнародною організацією праці (далі – МОП), що бореться з проявами експлуатації дітей на різних рівнях. Ідея ввести в календар цей День виникла після конференції з боротьби з найгіршими формами дитячої праці та міжнародній конференції з питань дитячої праці, що пройшли в Амстердамі та Осло в 1997 р. Зазначені заходи привернули увагу громадськості до необхідності сумісних глобальних зусиль для ліквідації дитячої праці. МОП – одна із найстаріших міжнародних міжурядових організацій, що була заснована ще у 1919 р. згідно із Версальським мирним договором. Того ж року МОП прийняла першу свою Конвенцію про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (Вашингтон). Далі були схожі Конвенції: про мінімальний вік допуску дітей на роботу в морі (Генуя, 1920 р.); про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві (Женева, 1921 р.); про мінімальний вік допуску дітей до роботи на непромислових роботах (Женева, 1921 р.).Зазначені документи були прийняті задовго до Декларації прав дитини (1959р.) та Конвенції ООН про права дитини (1989 р.). Закликаючи світ до здійснення ефективних заходів щодо викорінення примусової, шкідливої та небезпечної праці, а також експлуатації дітей, 17.06.1999 р. МОП ухвалила Конвенцію № 182 “Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці”. Всі перелічені документи були ратифіковані Україною. Відповідно до зазначених документів неповнолітніх забороняється залучати до найгірших форм дитячої праці, а саме:
1) усіх форм рабства або практики, подібної до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
2) використання, вербування або пропонування дітей для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;
3) використання, вербування або пропонування дітей для незаконної діяльності;
4) роботи, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.
В Україні згідно ст.188 Кодексу законів про працю України(далі – КЗпПУ)загальний вік прийому на роботу обмежений – з 16 років. Однак є винятки. Так, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу неповнолітні із 15 років. Для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання,
У вільний від навчання час , допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів , що досягли 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
В КЗпПУ також прописані права неповнолітніх:
-
забороняється залучати неповнолітніх до важких робіт і робіт зі шкідливими або небезпечними умовами праці, зокрема до підземних робіт,(ст.190); ст.11 Закону «Про охорону праці»
-
підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми для даної статі та віку (ст.190), ст.11 Закону «Про охорону праці»
-
до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст.55,63,192); ст.11 Закону «Про охорону праці»
-
скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул ) складає 24 години на тиждень, для осіб віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень(ст.51);
-
при скороченій тривалості щоденної роботи заробітна плата виплачується в тому ж розмірі, що і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи(ст.194);
-
щорічні відпустки надаються за заявою неповнолітніх у зручний для них час(ст.195).
Нині не так багато неповнолітніх працює на підприємствах, в різноманітних фірмах, на базарах тощо. Але частина дітей, прагнучі самостійного заробітку, власних кишенькових коштів, працюють не за ознаками трудових відносин, інколи в порушення законодавства про працю неповнолітніх. Саме у випадках, коли дитяча праця має вимушений характер, вона схильна набувати своїх найгірших форм, внаслідок чого наносить шкоду фізичному, психічному, розумовому і моральному розвитку дітей. Загалом недобросовісні роботодавці намагаються приховувати дитячу працю на власних підприємствах, адже це зобов’язує їх нести юридичну відповідальність за неповнолітніх.
Тільки спільними зусиллями і завдяки комплексному підходу можна здійснити організацію належних умов праці неповнолітніх, що сприятиме зменшенню випадків нелегального працевлаштування та забезпечити безпечні умови праці.
Служба у справах дітей Черкаської селищної ради
